Сторінки історії: 23 липня день святого Антонія Печерського

Антоній Печерський (983–1073 рр.) – святий Православної Церкви, церковний діяч Київської Русі, родоначальник вітчизняного чернецтва, засновник Києво-Печерського монастиря та будівничий церкви Успіння Пресвятої Богородиці.

Про життя преподобного Антонія розповідає Києво-Печерський Патерик в розділі «Сказання, чому прозвався Печерським монастир» записаному Нестором Літописцем. Це «сказання» було зроблене на основі «давнього» житія святого, яке не збереглося. Антоній Печерський народився приблизно 983 р. у містечку Любечі біля Чернігова і мав ім’я Антип. З молоду відрізняючись благочестям, він вирішив посвятити своє життя Богу і відправився до «країни Грецької» – досяг Царгорода, а потім дійшов до Святої Гори, де обійшов усі монастирі Афонські. Побачивши життя тамтешніх Отців, юнак вирішив прийняти чернечий постриг. В одній із обителей Афонських він прийняв постриження під іменем Антоній. Своїм суворим аскетичним життям на Афоні юний чернець здивував навіть старих ченців.

Проживши на Афоні багато років, Антоній повернувся до Києва. Але існуючі тут монастирі його не задовольняли, бо на Афоні він звик до суворого, аскетичного чернечого життя. Шукаючи місце для усамітнення, подвижник оселився за містом, недалеко від села Берестова, в печері, у якій недавно перед тим жив у пості і молитві Іларіон, обраний у 1051 р. Київським митрополитом. У печері Антоній за афонським прикладом проводив час у молитві, посту й праці. Слава про нього скоро розійшлася між людьми й незабаром біля нього зібралися ченці (одним із перших прибув преподобний Феодосій). Це і стало початком заснування славетного Києво-Печерського монастиря.

Коли число ченців збільшилося до 12 осіб, вони влаштували біля печери маленьку дерев’яну церкву. Преподобний Антоній, бажаючи відбувати подвиг на самоті, поставив над братією першим ігуменом цього монастиря преподобного Варлама, а сам подався до окремої печери, яку викопав на сусідньому пагорбі. Ці печери одержали згодом назву Ближніх або Антонієвих, а старі печери стали називатися Дальніми або Феодосієвими. Через князівські усобиці Антоній був змушений деякий час жити в Чернігові, де на Болдіній Горі заснував ще один печерний монастир. Повернувшись до Києва, коли число ченців ще збільшилося, преподобний Антоній благословив збудувати на горі над печерами церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Пізніше біля неї був закладений монастир із келіями, до якого ченці перейшли жити з печер. Через те, що перші ченці цього монастиря жили в печерах, він одержав назву Печерського.

Помер преподобний Антоній у 1073 році. Покоїться у Ближніх печерах. Мощі не віднайдені.

Twitter icon
Facebook icon
Google icon
StumbleUpon icon
Del.icio.us icon
Digg icon
LinkedIn icon
MySpace icon
Newsvine icon
Pinterest icon
Technorati icon
Yahoo! icon
e-mail icon