Митрополичі покої

В південній частині Соборної площі знаходиться будівля Митрополичих покоїв.

Спочатку в цьому приміщенні були розташовані покої лаврських архімандритів. Це була двоповерхова дерев'яна споруда з домовою церквою.

У ніч з 21 на 22 квітня 1718 р. у келії намісника Варлаама Голенковського виникла пожежа, полум'я якої поглинуло дерев'яні та пошкодило кам'яні будівлі Лаври. В історії монастиря вона має назву велика лаврська пожежа. Під час пожежі згоріли: рідкісна лаврська бібліотека, ризниця, інші скарби. Значної шкоди було завдано друкарні, де полум'я знищило книжковий склад, папір і частину дерев'яних гравірованих дошок.

На місці згорілого будинку у 1727 р. побудовано одноповерхові кам'яні келії. Спочатку дім був чотирикамерним, розділеним на дві половини. У 1731 р. надбудовано другий поверх, а у середині XVIII ст. архітектор Йоганн Готфрід Шедель до існуючого корпусу прибудував такий самий корпус. На початку XIX ст. обидва корпуси були покриті спільним дахом. Згодом до південного фасаду були прибудовані балкони та приміщення під бібліотеку. У різні часи до споруди зроблено бічні прибудови, розташовані асиметрично щодо центральної частини фасаду, яка виступає ризалітом, що завершений фігурним фронтоном. Фасади розчленовані пілястрами, поділ на поверхи підкреслений розвинутим карнизом. Відмінність розмірів вікон та дверних отворів, зроблених у різний час, їх декоративної обробки не тільки не зіпсували архітектуру цього будинку, а й надали їй деякої своєрідності.

До 1786 року в цьому приміщенні мешкали лаврські архімандрити: Роман Копа, Іларіон Негребецький,Тимофій Щербацький, Йосиф Оранський, Лука Бєлоусович, Зосима Валкевич.

Після підписання 10 квітня 1786 р. Катериною ІІ указу "Про штати Київської, Чернігівської... єпархій" Лавра була підпорядкована київському митрополитові, до титулу якого відтоді додавалося також звання священноархімандрита Печерської лаври. Саме з того часу покої печерського архімандрита були перейменовані у митрополичі, а митрополитам Київським надавалося право обирати місцем проживання або Лавру, або Києво-Софійський собор.

В покоях митрополита відбувалися прийоми імператорів та членів імператорських сімей, вищих ієрархів церкви. На згадку про перебування у митрополичих покоях імператриці Єлизавети Петрівни над їх ганком було встановлено російський герб (проіснував до кінця ХІХ ст.).

Ще 1776 року у східній прибудові була влаштована церква на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. А домова церква, що дійшла до нашого часу була побудована у 1904-1905 роках на кошти митрополитаФлавіана (Городецького) за проектом архітектора Є.Єрмакова. Головний північний фасад її пишно декорований у стилі рококо. Інтер'єр храму був вирішений архітектором у вигляді освітленого з обох боків залу з хорами уздовж північної, західної та південної стіни. На хори ведуть двоє чавунних гвинтових сходів.Склепіння цього поверху спирається на стіни та чотири ряди чавунних стовпів.

По завершенню будівельних робіт у церкві були висвячені чотири престоли: головний – на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, другий – в ім'я святителя Михайла. Два інших – в ім'я святителів Флавіана, патріарха Царгородського, та Митрофана Воронезького – містилися на хорах.

Будинок дуже постраждав під час вибуху Успенського собору у листопаді 1941 р. (під час Другої світової війни). Збереглася тільки цегляна оболонка та внутрішні перекриття. У 60-х роках XX ст. споруду було реставровано, відновлені втрачені конструкції та декор XVIII ст.

Зараз у цих будівлях знаходиться Музей українського народного декоративного мистецтва.

Twitter icon
Facebook icon
Google icon
StumbleUpon icon
Del.icio.us icon
Digg icon
LinkedIn icon
MySpace icon
Newsvine icon
Pinterest icon
Technorati icon
Yahoo! icon
e-mail icon