Келії соборних старців

Ліворуч та праворуч від головного входу в Заповідник розташовані дві одноповерхові муровані будівлі –келіїсоборних старців, найбільш привілейованої частини чорноризців Лаври. Розходячись у східному напрямку, обидві споруди розширюють Соборну площу, утворюючи зворотну перспективу, ілюзію близькості головного храму. Келійний корпус, розташований праворуч, прикриває нижній ярус дзвіниці і не дозволяє цій висотній споруді пригнічувати велич собору.

Ці корпуси побудовані в 20-х роках ХVІІІ ст. на місці дерев'яних, що згоріли під час пожежі у 1718 р. Корпуси є характерними пам'ятками української громадянської архітектури ХVІІ-ХVІІІ ст. Мають високий двоскатний дах із заломом. Торці даху завершені фігурними фронтонами з ліпленим бароковим орнаментом. Стіни будівель декоровані широкими пілястрами та складними профільованими карнизами. Вікна, прикрашені трикутними та луковичними сандриками.

В архітектурі ці споруди являють собою тип церковної кам'яниці – сіни з прилеглими до них кімнатами. Обидві будівлі поділені на секції, які позначено окремими дверними отворами. Кожна секція - це окреме помешкання - келія. У правому корпусі вона складалася із сіней та двох-п'яти кімнат. Із сіней кожної келії через двері у південній стіні можна було потрапити до фруктового саду. Келії іншого корпусу складалися тільки із сіней та однієї кімнати. До його зворотного боку протягом ХVІІІ ст. були прибудовані кухні та інші господарські споруди, де соборні старці утримували своїх служників. У цьому корпусі також були обладнані індивідуальні погреби та льодовні, чим пояснюється наявність численних ізольованих підземних споруд під цим корпусом, що виявлені під час археологічних досліджень. Під вікнами кожної келії був невеликий квітник.

У келіях мешкали соборні старці та вищі духовні особи, що перебували на спочинку у Печерській обителі. Духовний Собор Лаври – колегіальний орган, очолюваний намісником, здійснював загальне управління духовним, просвітницьким та господарським життям монастиря. До його складу входили керівники лаврських відомств, які й отримали назву соборних старців. Вони посідали чільне місце у монастирській ієрархічнійсистемі й користувалися різними пільгами, що видокремлювало їх із чернецького загалу. Згідно зі штатним розкладом, першою після намісника особою був скарбник, який здійснював нагляд за прибутками та витратами всіх лаврських відомств. Членом Духовного Собору був благочинний, який контролював дотримання порядку в монастирі та поведінку членів чернецької громади. Еклесіарх був зобов'язаний стежити за станом та охороною всіх церков монастиря, їх ризниць та предметів церковного вжитку. Крім того, він опікувався виробництвом та продажем свічок. Цю відповідальну посаду, з огляду на широке коло обов'язків, зазвичай обіймали лаврські ігумени. Уставник під час відправи стежив за крилосним співом та читанням церковних книг. Найдавнішим лаврським чином, згадуваним ще в "Житії Феодосія", був келар, який опікувався поповненням продовольчих запасів для братської трапези та випічкою проскур. Економ порядкував над монастирським майном, відав ремонтом старих та будівництвом нових споруд. Членами Собору також були блюстителі (начальники) Ближніх та Дальніх печер, начальник лікарні, бібліотекар. Посаду друкаря міг отримати тільки освічений чернець. А найбільш шанованою особою серед членів Духовного Собору був духівник, який сповідував не тільки монастирську братію, а й знатних прочан. Зазвичай, це був усіма шанований старець із великим життєвим досвідом, який умів дати пораду і терпляче вислухати каяття.

Під час Другої світової війни обидва корпуси були майже повністю зруйновані. Відбудовані ці споруди в 1948-1963 рр.

 

Twitter icon
Facebook icon
Google icon
StumbleUpon icon
Del.icio.us icon
Digg icon
LinkedIn icon
MySpace icon
Newsvine icon
Pinterest icon
Technorati icon
Yahoo! icon
e-mail icon