Плінфа. Успенський собор

Стіни давньоруської частини Успенського собору було виконано як методом затопленого ряду, де рядиплінфи чергуються: один затоплений, другий виступає, так і типовим для київських будівель Х-ХІ ст. так званим методом змішаного ряду (opus mixtum).

При муруванні собору було застосовано 13 комплектів плінф. На плінфі усіх типів виявлено знаки – лінії, букви, навіть малюнки. Також було використано чимало різної за розміром лекальної або фігурної цегли. Деякі ділянки собору - вузькі частини стін, підпружні арки, паруси й склепіння з метою полегшення конструкції мурувалися тільки з плінфи, без застосування каменю.

Для мурування Успенського собору використовувались вапняно-цем'янкові розчини, технологія виготовлення яких була відома ще з античних часів. Такі розчини широко застосовувались у Візантії. Сполучним матеріалом цих розчинів було гашене вапно, до якого додавали цем'янку – подрібнену кераміку. Наприкінці ХІ ст. заповнювачем у розчинах була подрібнена плінфа, виготовлена з каолінової глини з додаванням піску. Саме такий розчин характерний для мурування Успенського собору.

Twitter icon
Facebook icon
Google icon
StumbleUpon icon
Del.icio.us icon
Digg icon
LinkedIn icon
MySpace icon
Newsvine icon
Pinterest icon
Technorati icon
Yahoo! icon
e-mail icon